?

Log in

No account? Create an account

Кладовища на цвинтар!

Кладовище - річ дуже неоптимальна. Купа території використовується просто для зберігання тіл мертвих людей. Як на мене, традиційний обряд поховання варто було б замінити на прогресивнішу штуку, типу кремації.
По-перше, це компактно. Рештки кількох людей можуть зберігатись на одному квадратному метрі! У таких собі "етажерках". Чи як це українською - поверхівках? Урни з прахом кількох поколінь можуть зберігатися в одній такій фамільній поверхівці.
Або урни можна зберігати на коминних полицях. Чи розвіяти над морським узбережжям.
.
По-друге, кремація може мати корисні побічні ефекти. При спалюванні тіл можна виробляти електроенергією. Лише заради цього я готовий записатися у чергу до крематорію! Необхідно забезпечити щоправда фільтрацію, аби всіляка зола і попіл не накривали околиці, як вулкан Ейяф'ятдайокудль (я написав цю назву за раз!).
Але ролі самого лише палива для ТЕЦ мені було б замало. Я хотів би стати ще й добривом для дерев. Бо нащо зберігати десь урну з моїм прахом, чи тим паче, ціле тіло в землі? Можна просто висипати попіл у землі і зверху посадити деревце. Хай росте собі, компенсує кисень, витрачений на спалення тіла.
Тут спливає один нюанс - цвинтарі є не лише найгіршим засобом утилізації мертвих тіл, а й місцем збереження пам'яті про власників цих тіл. А подекуди й реалізацією понтів у формі викаблучних надгробків чи пам'ятників. Це не погано, якщо це не несмак. То ж, якщо всі підуть на добрива для парків, тоді не кожен зможе отримати право на матеріальне втілення пам'яті про нього?
Я гадаю, що утилізація тіла та зберігання пам'яті про власника цього тіла - речі не обов'язково пов'язані.
Для тих, хто заповів висадити на своєму попелі дерево, чи розвіяти свій порох над узбережжям, можна влаштувати меморіальні парки. Це парки для тихого відпочинку, з лавочками, газонами, ставочками й табличками з інфою про померлих людей. Таблички мають бути красивими, щоб не псувати відпочинок відвілувачам парку. Вони можуть бути оформлені у різних стилях, залежно від релігії, культури чи професії, до якої належали померлі. Таким чином, замість кладовища ми отримуємо цілком функціональне місце, яке взяло від цвинтаря лише найнеобхіднішу функцію. Ці парки можуть нести й історичну функцію - можна згрупувати таблички за періодами і вказати, за яких історичних подій жили зображені на них люди.
А, і авжеж, дерева у цих парках можуть рости на людському попелі!
Місце на табличці платне, але недороге. Особливо, порівняно з нинішніми витратами на поховання! Це ж просто еталон неоптимальності! За рахунок цих оплат парки й створюватимуться. Додатково можна замовити персональну табличку, чи взяти більше місце на груповій, аби вмістилась епітафія.
Плюс, можна оплатити іменні лавочки! Як у західних країнах. Лавочка у пам'ять покійного дідуся. Чи за додаткову платню назвати на честь дідуся одну з алей цього парку.
Таким чином, парки булуть самоокупними, пам'ять про померлих фіксуватиметься на матеріальних носіях, а їхні тіла утилізовуватимуться із користю для екології!

Повний бак олії

Зараз Україна переживає чимало криз і я пропоную звернути увагу на одну з них - енергетичну. Вирішення цієї проблеми є чи не найвирішальнішим.  Енергетична незалежність по суті є синонімом державної незалежності. Оскільки основним постачальником палива є країна, що проводить проти нас агресивну політику, пошук альтернативних джерел палива - запорука виживання. Ця тема є досить широкою, але ми зупинимось на одному з цих джерел - олії.
Дизельні двигуни можна спокійно заправляти використаною олією. Яка в цьому потреба? Олія (тим більше, використана!) значно дешевша. Варто пройтися будь-яким вокзалом повз ятки та розкладки з пиріжками й чебуреками, щоб зрозуміти - цього альтернативного палива у нас вдосталь.
Просуваючи використання олії, як палива, можна вбити двох зайців. Ба навіть трьох! По-перше, ми отримуємо додаткове дешеве паливо. По-друге, це паливо безпечне для довкілля. Замість шкідливих вихлопів двигун виділяє смачний запах смаженої картопельки. А по-третє, ми стимулюємо продавців замінювати використане масло і таким чином, не травити клієнтів.
Соняхи та автівка
І ресторани, і чебуречні здають каністри із використаною олією, яка буде використана ще раз, як паливо. Спеціальні автівки (що їздять, авжеж, на олії!) періодично під’їжджатимуть, забиратимуть канцерогенну використану олію та розвозитимуть на заправки. Взагалі, ці автівки можуть привозити ресторанам свіжу олію замість використаної на обмін. Так буде вигідніше всім. Можливі якісь подібні схеми, щоб увесь цей колообіг олії був якомога оптимальніший.
На використаній олії можуть працювати електрогенератори. То ж, якась чебуречна, або пиріжкова може влаштувати автаркію, виробляючи електроенергію для себе на місці.
Щоправда, є одне але: більшість дизельних двигунів можуть швидше виходити з ладу через роботу на олії. А це може звести нанівець усю вигідність даної пропозиції. Втім, на деяких сайтах, які зачіпають тему цього соняшникового палива, писали вирішення цієї проблеми – олія може становити лише певний відсоток від дизпалива, що зведе нанівець проблеми від неї, але збереже плюси. Таке розбавлене паливо все-одно дешевше, не поступається чистому, а двигун не страждає так, як від суцільної олії.
На інших сайтах пишуть, що для збереження двигуна треба просто знизити в’язкість олії. Коротше, вихід є, олію в маси.


Також, на паливо можуть піти й такі побічні ефекти виробництва олії, як соняшникове лушпиння. Деякі заводи вже використовують його для цих цілей.
Стимулювати використовувати відходи виробництва для корисних цілей можна за допомогою податкової політики – штрафувати ті підприємства, після яких залишається срач, та надавати бонуси тим, хто використовує всі свої ресурси якомога оптимальніше. Це і економія, і екологія.
Originally posted by harmyk at Перехід для людей, а не для краси




Тут весь Фейсбук нещодавно був у захваті від проекту чудового активіста Богдана Гдаля з переоздоблення підземного переходу на перехресті вулиць Полярної, Рокосовського та Бережанської. Якщо не бачили - ось суть проекту:





Все в цьому проекті прекрасно, окрім одного: він нікому не потрібний! Більше того, він не тільки непотрібний, а ще й шкідливий. Замість того, аби облагороджувати підземний перехід, варто боротися за створення на тому місці нормального наземного переходу, який буде зручним та безпечним для усіх пішоходів.

Підземні переходи це незручно, і залишати їх варто лише у виняткових випадках, коли іншими способами неможливо організувати безпечне перетинання дороги пішоходами. Людям буде так само незручно користуватися підземним переходом, навіть, якщо його прикрасити стразами Swarowski. Бабусі так само страждатимуть, спускаючись та піднімаючись крутими сходами, їхні ноги так само болітимуть, а голова буде паморочитися від втоми. І милування красиво розфарбованими стінами переходу не полегшить їхнє життя.

Сподіваюся, мені не потрібно вам доводити, що підземні переходи це погано. Є хороший сайт про шкоду від підземних та надземних переходів: zebra.city4people.ru (любителям підземних переходів читати ОБОВ’ЯЗКОВО).

Підземні переходи люблять лише автомобілісти, в яких поїхав дах, та бідні, зацьковані пішоходи, які думають, що це єдиний безпечний шлях перейти дорогу.

Підземні переходи дуже незручні для літніх людей, мам (і тат - знаю по собі) із дитячими візочками, та просто не придатні для використання інвалідами на візках. Спробуйте сісти на візок та подолати підземний перехід!

Подивіться це душераздірающєє відео і переконайтеся, що підземні переходи це страждання для багатьох людей.



Підземні переходи незручні й для молодих, сповнених енергією людей. Інакше, як пояснити, що всюди, де є можливість і перейти під землею, і перебігти по дорозі, молодь часто обирає друге?

Одним словом - вони незручні для усіх без винятків!

У європейських містах взагалі немає підземних переходів, або їхня кількість зведена до мінімуму. Я багато подорожував Європою, і підземні переходи зустрів лише у Польщі (що поробиш - постсоціалістична країна): у Варшаві, поруч із їхньою сталінською висоткою, та у Кракові біля вокзалу.

Та чи можливо на перехресті вулиць Полярної, Рокосовського та Бережанської облаштувати нормальний перехід і забути про це ганебне підземне катування?

То можливо чи ні?...Collapse )
Originally posted by harmyk at Марафон заяв: експеримент, що зробить місто кращим
Сьогодні хочу представити вам експеримент “Марафон заяв”, який триватиме рівно один місяць. Мета цього експерименту - перевірити, що може зробити для покращення благоустрою Києва звичайна людина, не наділена привілеями чи будь-якими повноваженнями, лише за допомогою свого права на подання заяв та інформаційних запитів до органів влади.



    Відправити заяву нескладно, та чи є в цьому сенс? Буде належна реакція від органів влади чи прийде звичайна відписка? Куди саме треба відправляти заяви аби збільшити ймовірність їхнього виконання? Чи можна змінити щось у місті без звернень до депутата та збирання підписів під колективними заявами? Чи реально вплинути на благоустрій міста лише заявами?
    На ці, та багато інших питань ви отримаєте відповіді за підсумками “Марафону заяв”.

    До 30-го листопада я щодня подаватиму велику кількість заяв та скарг про проблеми міського благоустрою у службу 1551 та у різні органи міської влади. Щодня я ходитиму вулицями міста і фотографуватиму порушення благоустрою: вибоїни на дорогах та тротуарах, зламані лавочки, незаконні МАФи, незаконну рекламу, непрацюючі ліхтарі, відсутність дощових стоків, дорожні блокіратори, за допомогою яких автобидло краде землю і так далі... перелік можна продовжувати дуууже довго. Експеримент “Марафон заяв” продемонструє, чи реально побороти ці проблеми заявами.

    Усі порушення благоустрою можна побачити у зручному та красивому вигляді в документі, який я створив спеціально для цього експерименту. Тут актуальна інформація про проблеми та стан їхнього виконання. На момент написання цього допису у документі вже записано 10 проблем і по ним вже подано заяви.

Тут вам і гротескний, повністю іржавий ліхтарний стовп зі зламаною застарілою рекламною конструкцією, яка нагадує Чорнобиль, або місто після бомбардування.



І незаконно встановлені МАФи.


І забуті інформаційні таблички на дорозі.


І дірки на дорозі.


І ще багато чого. Це лише початок! Щодня перелік проблем поповнюватиметься і додаватиметься в документ.

Цікаво, що перші 10 заяв модератор 1551 зареєстрував о 1-й годині ночі у ніч з неділі на понеділок.



    Сумніваюся, але сподіваюся, що вкінці експерименту кожна проблема матиме статус “Вирішено!”.

    Про перебіг експерименту та його результати я розповідатиму у себе в блозі harmyk протягом місяця щопонеділка. Так що заходьте сюди частіше за останніми новинами з паперового фронту.

    Ну що, чиновнички, готуйтеся! Експеримент почався. Скоро на ваших столах лежатимуть стоси заяв, ваша електронна пошта буде завалена інформаційними запитами, а на карті звернень 1551 більше не залишиться жодного вільного місця.

Розкажіть про цей експеримент своїм друзям, зробивши перепост, хай більше людей дізнаються про можливості звичайного громадянина зробити своє місто кращим.

Моя думка про парад

Originally posted by harmyk at Моя думка про парад
twittercomfinvarta


Моя думка про парад взагалі не має нікого цікавити! В нинішніх умовах жоден цивільний немає права й вякати про те, що парад це погано. Критикувати проведення військової ходи Хрещатиком мають право лише військові, й лише ті, хто реально воює на Донбасі. На скільки мені відомо, більшість вояків підтримують ідею проведення параду.


rizn

Парад проводиться для військових, аби підняти їхній бойовий дух, тому начхати на думку цивільних. Якщо військовим потрібен цей парад - значить його треба проводити, навіть якщо багатьом з нас це не подобається.

Це якщо так, у двох словах.

Якщо написати ширше, то мої думки приблизно такі.

В ідеалі, я особисто хотів би бачити не військовий парад, а якийсь патріотичний марш об’єднання України. Жодної військової техніки, лише мир. Це був би дуже хороший меседж. У цій ході йшло би багато мешканців Донбасу, які були змушені покинути свої домівки. Це було б черговим свідченням того, що Україна єдина і ми єдиний народ. Але, як я вже казав, моя думка абсолютно неважлива і я ввічливо засовую її собі в одне місце, бо єдина думка, до якої зараз варто дослуховуватися - це думка вояків.

В інтернеті зараз відбувається дуже жвава дискусія щодо необхідності проведення параду, і обидві сторони часто наводять спекулятивні та дурні аргументи. Зараз буде коротенький аналіз найпоширеніших з них.

Парад треба проводити, аби показати Путіну, що українська армія потужна.
Путін чудово знає все про нашу армію і його нашим парадом не злякаєш. Найкращою демонстрацією потужності нашої армії мають бути успіхи у відвойовуванні нашої території на Сході.

Парад це добре, бо техніка з нього одразу поїде на АТО.
Ця техніка могла би поїхати на АТО і раніше параду, вже зараз допомагати в бою та зберегти життя багатьом солдатам. Прив’язка відправки озброєння в зону АТО до Дня Незалежності дуже нагадує поширену практику в Другій світовій війні, коли Сталін часто вимагав звільнення певних міст до урочистих радянських дат, навіть шляхом більшої кількості жертв.

Парад це погано, бо він дорогий, і ці гроші краще віддати на броніки.

Парад це погано, бо не можна влаштовувати свято, коли на Сході гинуть наші військові.

Ну і т.д.

На все це є одна відповідь - параду хочуть військові!!!

Важливо розуміти, що єдина мета параду на День Незалежності - демонстрація сили та підняття бойового духу армії. Параду хочуть вояки, то чому ми так проти?

Якби військові були би масово проти параду і він проводився би не для них, а для того, аби потішити самолюбство Порошенка та генералів, я би виступав проти параду та активно підтримував антипарадний рух протестами та акціями.

До речі, інколи з’являються ну вже дуже дивні ідеї, типу як у Демальянса, який розчаровує подібними заявами:

Хто проводить парад із застарілою або непрацюючою технікою? Кому таке прийшло в голову? В музей і так може кожен сходити подивитися на усіляку рухлядь.

Коротше, я не за парад, я за військових, а військові за парад, тому я за парад. Якось так :)

Мокра приватизація

В таку спеку важко думати хоча б про щось. Окрім, хіба що, води. Свіжої прохолодної водички. Добре, що Київ усіяний альтанками-бюветами. Покачаєш ручку і додолу ллється прозорий струмінь. Ммм... Або нічого не ллється. Чимало бюветів не працюють. Як-не-як це досить дороге задовоення. На один бювет витрачається щонайменше приблизно 43 тисячі гривень. А зараз із грошима така ситуація, що добре, коли хоч кілька бюветів пацюють. Щоправда, наскільки чиста вода у них? Але, коли ти спраглий, то намагєшся не думати про це. Лейкоцити поборють будь-яку заразу, якщо переонати свій довірливий організм, що ти вливаєш у нього чистісіньку артезіанську воду.
Коли зникає спрага до води, починається спрага інформаційна. Що робити, аби врятувати київські бювети?
Бювет у парку Шевченка
Ми маємо таку ситуацію: бювети дорогі в утриманні, якість води в них зменшується, а її використання є нераціональним. І справа не лише в тому, що кожен викачує тонни халявної води, кажуть, що в бюветах миють собак, автівки та людей і вся брудна вода якимось чином потрапляє в свердловину! Що є зайвим приводом обме... врегулювати споживання бюветної води.
Якщо ви стикаєтесь із нераціональним використанням ресурсів, згадайте старовинну лібертаріанську мудрість: "Приватник успішно керує будь-чим, а вільний ринок все розрулить". Можна перевісити утримання бюветів на, як ви вже здогадались, приватні фірми. Авжеж, їм буде невигідно лише витрачатись на очистку води, набагато вигідніше - продавати. Що з цьго виплива? Випливає кінець халяви. Втім, держава може передавати свердловини приватникам на певних умовах. Наприклад, на місці кожного їхнього бювету фірми мають встановлювати питні фонтанчики. З фонтанчиків уже не понабираєш воду пляшками! Плюс, вони можуть слугувати такою собі презентацією води, що продається. Нагадаю, що вода ця має бути очищена до блиску. Інакше, який сенс продавати бювети фірмам? Чиста вода - здорова нація. Фонтанчики можуть працювати не цілодобово, лише вдень. Для економії. Плюс, можуть вимикатись узимку.
Питний фонтанчик_2
Самі бювети можна перебудувати під невеликі павільйони продажу свердловинної води. Вона проходитиме крізь нові, не зарослі усілякою гадостю, труби. Плюс, проходити додаткову доочистку. Її якість має періодично перевірятись. В кутку споживача висітимуть сертифікати лабораторій, що проводили перевірки.
Для мешканців околичних будинків може існувати пільговий абонемент на воду. Майже на шару. Така фішка може бути однією з умови надання фірмі свердловини. Забезпечив питні фонтанчики та фантастично дешеві абонементи на воду - позбався податків! Хіба що, може бути якийсь відносно невеликий збір на аналіз води. А так - жодних податків.
Для пенсіонерів абонемент може бути ще дешевшим. Плюс, копійчана доставка бутлів щотижня.
В самих бюветах може бути і продаж води у пляшках. За замовленням воду можуть газувати, або додати льоду. За додаткову платню. Окрім питних фонтанчиків можуть стояти і ретро-автомати з газованкою.
Купувати свердловини, в принципі, можуть, такі специ по воді, як "Моршинська", чи "Бонаква", створити дочірній бренд. Або бюветом може заправляти фірма з очистки води чи вироблення фільтрів. Чи продавці солоних крекерів ;) Вони найбільш зацікавлені в продажі питної води.

Сухість та комфорт

Суботній дощ, який перестрів мене під час прогулянки, вимив з моєї підсвідомості всі думи та страхи, пов'язані зі зливами. Людина безпорадна перед силами природи, але протягом довгих років еволюції, вона навчилась створювати засоби захисту від стихії. Про приклад таких засобів - автомати для прокату дощовиків - я вже писав раніше. Але на цьому мої роздуми про те, як вберегтися від негоди, не припинились.
Через некомпетентність, або підступність синоптиків, я брів вулицею, а з мене стікали літри води. Дощ уже припинився, але мені пощастило трохи пройтись під ним. Цього було достатньо, щоб наскрізь просякнути водою. Мій змоклий мозок почав генерувати нові ідеї. "А що, якщо розставити по місту фени, такі які стоять в жіночих перукарнях, чи типу того?". Промоклі за змерзлі люди залюки підставляли частини своїх тіл під теплі потоки фенів.
Ретро фени
Певно, такі послуги мають бути платними, але недорогими. Кинув монетку, хвилину можеш фенитись. Для збільшення економії, фени можуть працювати на накопиченій протягом ночі тепловій енергії.
Але, як ви розумієте, займання фенами площі - річ нераціональна. Потреба в них ситуативна. Влітку вони потрібні лише після дощів, та й то, в рідкісних випадках. Не забувайте ж про прокати дощовиків! Узимку вони можуть слугувати захистом від обморожень кінцівок. А в інший час вони просто займатимуть площу.
Більш реальою та дієвою профілактикою від застуд може слугувати правильне будування тротуарів. Дощові ручаї мають не некопичуватись в озера, а стікати в каналізацію через жолоби. Тоді ніхто не мочитиме ноги, щоб потім застудитись і втратити працездатність.
Originally posted by harmyk at Жовто-блакитна лихоманка
Оригинал взят у harmyk в Жовто-блакитна лихоманка

Комікс


Коли я вперше почув з новин, що активісти щось розфарбували у жовто-блакитний колір (це був Московський міст у Києві), я подивився на фотографію і подумав:
1_Московський міст

"Молодці активісти!"

Так, воно авжеж не дуже красиво, але ж найголовніше - це патріотичний меседж, який доносила та акція через широке висвітлення у ЗМІ. Хто ж міг тоді подумати, що ця маленька невинна акція переросте в ідею-фікс для сотень активістів, які з небаченою до того швидкістю, почали  розфарбувати весь Київ і, на жаль, місто від того гарнішим чи патріотичнішим не стало.

Активісти щодня обговорюють, що б таке їм ще ожовтоблакитнити: паркани, мости, лавочки, урночки та, навіть, інколи дерева! Вони витрачають на фарбування багато часу та грошей, які часто збирають у перехожих та автомобілістів з прохальними табличками “на фарбу”. Але кому я це розповідаю? Ви ж і так усе бачите. Не помітити жовтоблакитність навколо може лише сліпий.

Інколи, коли бачиш черговий розфарбований об'єкт, хочеться закричати
"Шановні активісти, які фарбують у жовто-блакитний колір усе, що бачать, а особливо мости, благаю вас: ГОДІ ПАПЛЮЖИТИ КИЇВ! Те що ви робите - це вандалізм, несмак, примітивізм, бездарність та шароварщина."
Київ, Шулявський міст

Проблема в тому, що активісти, як і багато людей, думають, що результат їхньої праці красивий. На жаль, вони помиляються.

Ось чомуCollapse )

Антикава

Через спожиті за останні дні центнери кави та зростаюче нервування, моє серце настільки розігналось, що мало не трощило ребра. Моя одвічна звичка відкладати все на останній момент вимушувала робити надлюдські зусилля, аби встигнути за пару днів зробити те, що мало бути зробленим за півроку. Здійснити цей подвиг мені допомагала кава.
Тепер же я на неї не міг і дивитись. Здавалося, що ще одна краплинка кофеїну стане фатальною. Зараз же треба заспокоїтись. Цікаво, чому ніде не продаються напої, що мають заспокійливий ефект? Окрім, аптек. От всілякі стимулятори продаються на кожному - що кава, що якісь енергетики в баночках.
Чому тоді немає напоїв, що несуть седативний ефект? Хіба це справедливо, що надаються всі можливості вичавити зі свого організму резерви енергії, а от заспокоїтись, врешті, привести свій емоційний стан до ладу, ніби не актуально.

Кава
Мій збуджений мозок одразу змалював холодильник коло кіоску, наповнений, окрім звичних пляшечок, новий напій на основі валеріанки. Не знаю, чи користувався б він успіхом серед покупців, але брак смакових принад могли б компенсувати милі котики на етикетках. Всі люблять котиків! Чи ні?
От мінералці із бромом "Винниченко" пощастило б менше - виробнику доводилося б витрачати левову частку свого бюджету на подолання усталеної думки, що бром гасить сексуальну активність. Також, гадаю, на етикетках цієї мінералки друкувалися б коротенькі відомості з історії України. Така собі соціальна відповідальність, просвіта споживачів. "Мінералка з бромом "Винниченко" - читай історію України та не переймайся".
Продакт-плейсмент
Взагалі, добре, коли їжа має оздоровчі властивості. Ще Гіпократ казав, що їжа має бути ліками. І додав "А не ліки їжею". Для виробників продуктів їхній оздоровчий ефект - нічогенький плюс до реклами. З'їв йогурт - отримав десант добрих фібідобактерій до свого організму. Випив морквяний сік - підкріпив посаджений щоденним користуванням комп'ютером зір. Як в комп'ютерній грі: здоров'я йде в мінус - випий пляшечку чарівного зілля. Втратив магічну енергію? Випий іншого зілля.
Ятки з їжею стають осередками медичної профілактики. Та й, не тільки профілактики. Оно, Кока-колу можна використовувати не лише для видалення накипу, а й для подолання розладу шлунку. Для цього спершу слід почекати, щоб з напою видохся вуглекислий газ. І нащо потрібні якісь там пігулки?

Сковорода_1

Вже не перше покоління молоді використовує пам'ятник Григорію Сковороді, як місце для зустрічі та спілкування. Щовечора підніжжя цього пам'ятника всіяне гомінкими компаніями, які розмовляють між собою, п'ють пиво чи слухають старі хіти російського року від вуличних музикантів. І все ніби добре, якби не маленька деталь - молодь просиджує на холодному камені підніжжя Сковороди, піддаючи ризику свої репродуктивні системи. А це означає, що демографічний стан України під загрозою.
Виходів може бути кілька:
- штрафувати тих, хто сидить на холодному камінні;
- всіяти підніжжя пам'ятника шипами, аби таке сидіння було можливим лише для йогів;
- встановити на цьому підніжжі дерев'яні сидіння.
Розглянемо всі варіанти. Штрафування - річ хороша, це дозволяє залучити кошти в бюджет. При правильній податковій системі ці гроші підуть до місцевого бюджету і дозволять втілити те, що хоче безпосередньо громада. Наприклад, на гроші зі штрафів можна ошипувати підніжжя Сковороди. Так ми вбиваємо двох зайців, тобто розглядаємо аж два варіанти вирішення проблеми.


Третій варіант передбачає, що неформальна та цивільна молодь все-таки сидітиме під Сковородою, але вже не піддаватиме загрозі демографічний розвиток України.
Сидіння можуть бути не по всьому периметру пам'ятника, лише обабіч та ззаду. Вони можуть бути пофарбованими в темний колір, щоб не надто виділятися.

Взагалі, в цьому місці варто збільшити кількість лавочок. Прибрати частину парканчиків, що огороджують газони, і поставити замість них красиві лавочки з не менш красивими урнами. Стане набагато затишніше.
А, іще - Контрактова має стати пішохідною.

Latest Month

July 2015
S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Tags

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by yoksel